Малознающие рыбаки знают лишь
такие насадки как червь, опарыш и мотыль, и, надо сказать, неплохо ими
обходятся вылавливая много рыбы. Да, в некоторых водоёмах этого хватает,
но иногда рыба отказывается брать привычную насадку, и на крючке нужно
подать что-то новое. Тут и выручают малоизвестные насадки.
Малознающие рыбаки знают лишь
такие насадки как червь, опарыш и мотыль, и, надо сказать, неплохо ими
обходятся вылавливая много рыбы. Да, в некоторых водоёмах этого хватает,
но иногда рыба отказывается брать привычную насадку, и на крючке нужно
подать что-то новое. Тут и выручают малоизвестные насадки.
Как постараться избежать нуля? Большой
вопрос и, смею утверждать, крайне важный. Конечно, остаться с нулевым
результом может каждый. На некоторых трудных водоемах рыболовы иногда
собирают «баранки» в таком количестве, что впору делать ожерелье.
Заставить карпа кормиться, когда он этого не хочет, – задача
невыполнимая.
Однако эта рыба от природы любопытна. Время от времени некоторые из
нас пользуются этой ее особенностью, чтобы спасти «слишком спокойную»
сессию, и здесь существует множество способов.
Озеро Орьен. Карп по имени Желанный весом 33,2
кг
Для привлечения интереса карпа используют два важных параметра
приманки: визуальный и вкусовой. Презентация приманки должна быть
оптимальной и оригинальной. Цель не в том, чтобы заставить рыбу поедать
нашу прикормку, а в том, чтобы она втянула в рот странную аппетитную
штучку, которая обнаружилась у дна водоема, – отчасти похожим образом
провоцируют удар хищника, возбуждая его необычной искусственной
приманкой.
Нужно сыграть на оригинальности презентации. Насадка должна
подбираться и выглядеть по-разному в зависимости от того, какой вы ее
собираетесь сделать: простой донной, сбалансированной или плавающей. Для
каждой из них применяется весьма специфический монтаж, обеспечивающий
лучшую зацепляемость крючка за нижнюю губу карпа. Под водой эта рыба
видит очень хорошо, поэтому важную роль играет цвет приманки. Насадки из
пластика и флюоресцентные поп-апы порой могут быть хорошей
альтернативой, позволяющей уйти от нуля. Маленький «плавунчик» размером
15 мм, установленный у края массива рдеста или тростниковой поросли,
имеет все шансы быть схваченным. Очень приалекателен «снеговик»,
сбалансированный флюоресцентным поп-апом, если он располагается поверх
прикормки из растворившейся ПВА-колбаски или же среди десятка
рассредоточенных бойлов нейтральной окраски. Сообразно сложности водоема
и применяемым здесь методам ловли приманки нейтрального, неброского,
цвета могут оказаться более успешными.
Икра
многих видов рыб – исключительно нежный, вкусный и питательный продукт.
Высокими пищевыми достоинствами икра обязана значительному содержанию
полноценных белков, жиров, минеральных веществ, а также витаминов А, Д,
группы В, РР. Икра отличаются от мяса рыбы пониженным содержанием влаги,
повышенным содержанием протеинов и большим содержанием жира. Особенно
ценится икра осетровых рыб (черная) и лососевых рыб (красная). Красная
икра в наши дни более представлена в магазинах и гораздо доступнее
черной по цене. Поэтому речь далее пойдет о красной вкуснятине.
Рыбалка - одно из самых популярных
хобби. Во сколько же обходится это увлечение?
Рыбачить можно по-разному. Одних вполне
устраивает рыбалка "на даче у друзей". Другие -- приверженцы строгости,
мужественности и классики -- отправляются за вожделенной рыбкой чуть ли
не на другой конец света. При этом затраты на необходимую экипировку
значительно отличаются.
Длина списка необходимых принадлежностей
зависит от нескольких факторов: времени года, рыбы и типа водоема. "Мой
базовый "набор выходного дня" состоит из удочки, поплавка и приманки,
-- рассказывает работница фармацевтической компании и любительница
рыбалки со стажем Надежда Белик. -- Для меня такое хобби -- скорее
способ расслабиться после напряженной трудовой недели. Хотя улов тоже
важен, но он для меня не представляет спортивного интереса, важен сам
процесс".
Есть и другой тип рыбаков -- охотники за
хищниками. Им требуется более серьезный комплект специальных
приспособлений. Спиннинг, катушка, блесна, воблер, подсак, шнур, кукан
-- странный набор слов для непосвященных и необходимый минимум для
"членов клуба". И чем серьезнее увлечение, тем больше предметов из этого
списка понадобится.
Спиннинговое удилище испытывает во время
рыбалки большие напряжения -- и при забросе, и при вываживании. Поэтому
оно должно быть прочным, упругим и вместе с тем гибким. Слишком грубое и
мощное удилище будет рвать тонкую леску при подсечке и вываживании
рыбы. Самый простой -- углепластиковый спиннинг (угольный, карбоновый,
графитовый). Чуть более удачными считаются модели, при изготовлении
которых используют еще и стеклопластик (такие удочки прочнее). К тому же
каждый рыбак знает, что одним спиннингом не обойтись, их нужно
несколько -- для разных целей свой. Купить недорогой спиннинг удастся
как минимум за 175 грн, а вот "продвинутым" рыболовам придется потратить
больше -- например, NorStream Ultima UT-93-H стоит 6180 грн.
Еще понадобятся катушки -- причем
несколько. В зависимости от конструкции и возможностей (количество
подшипников, размер шпулек для лески, шаг редуктора) цена может
варьироваться в весьма широких пределах -- минимум от 200 грн (например,
за Balzer RSL 400) и почти до тысячи долларов (за безынерционную
катушку Daiwa EXIST 2508).
Лески -- особая статья затрат:
действительно хорошая стоит от 3,5 грн за метр. На каждую катушку нужно
около 100-150 м шнура. Путем несложных арифметических операций получаем
от 350 грн на одну катушку.
Следующий пункт обязательной программы
-- воблеры и блесны. Много их не бывает по двум причинам. Во-первых, они
имеют привычку обрываться, цепляться за коряги и водоросли, а значит,
теряться. Во-вторых, для каждого вида рыбы и типа водоема нужна своя
снасть.
Для охоты на хищную рыбу потребуется еще
и приманка. Воблеры -- искусственные приманки для ловли крупной хищной
рыбы. В зависимости от производителя, размеров, конструкции и
применяемых материалов (дерево, пластик, алюминий и медь) они могут
стоить от 20 до 150--200 грн.
Встановлення весняно-літньої заборони на лов риби та інших водних
живих ресурсів
З метою охорони, природного
відтворення водних живих ресурсів у весняно-літній період 2010 року у
рибогосподарських водних об’єктах, підконтрольних Головному
держуправлінню, та відповідно до вимог Правил промислового рибальства в
рибогосподарських водних об’єктах України, затверджених наказом
Державного комітету рибного господарства України від 18.03.1999 № 33,
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.1999 за № 326/3619),
«Правил любительського і спортивного рибальства» затверджених наказом
Державного комітету рибного господарства України від 15.03.1999 № 19,
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.03.1999 за № 269/3562),
листа Інституту рибного господарства УААН від 25.03.2010р № 72-03/10,
та користуючись наданими повноваженнями:
О
том, что рыбы реагируют на звуки, известно давно. При ударе грома,
выстреле, резком свистке парохода рыбешки выпрыгивают из воды и веером
рассыпаются во все стороны. Стук по днищу или борту лодки, плеск весел
тоже пугают рыбу, и она сразу же отходит в сторону. Особенно пугается
шума амурская рыба толстолобик. Чуть ударишь веслом по воде, и
находящиеся вблизи рыбы, как по команде, выпрыгивают из воды.
Боковая линия
Чтобы
удачно охотиться и спасаться от врагов, рыбам мало хорошо видеть и
слышать. Тут на помощь им приходят другие органы чувств, и прежде всего
так называемая боковая линия. Этот орган «шестого» чувства имеется
только у рыб и земноводных, постоянно живущих в воде.
Органы осязания, обоняния и вкуса
Помимо
«шестого» чувства ориентироваться в воде рыбам помогают осязание и
обоняние. Органы осязания у некоторых рыб расположены чуть ли не на
всем теле, как, например, у сазана. Но чаще всего они находятся около
рта. У трески, налима органом, осязания служит усик на нижней губе. У
нашего сома имеется два длинных подвижных уса, а у его близких
заморских родственников усиков бывает до шестнадцати.
На
базарах Київщини продавали радіоактивну тараню. Її виготовляв 52-річний
мешканець області. Рибу ловив у річці Прип’яті – за 10 кілометрів від
Чорнобиля. Там її і солив.
52-річний Віталій Чабаненко прожив у Чорнобилі 30 років. Після
аварії на атомній станції переселився до Макарівського району. Але на
новому місці чолов’язі жилося кепсько. Особливо, коли закінчувалися
польові роботи. Тож уряди годи навідувався до рідної домівки в зоні
відчуження.
Віталій, затриманий: «Там скучно, поля не сеют. После уборки. Уже
картошку выкопали. Просто приехать на родину, просвежиться. Туды-сюды».
Та чоловік їздив до Чорнобильської зони не тільки за покликом душі.
Мав невеличкий бізнес. У чолов’яги в коморі висять цілі гірлянди з
тарані. Рибу чоловік ловив у радіоактивній річці Прип’яті.
Віталій Янута, заступник керівника відділку міліції зони ЧАЕС: «Таранил рыбу на зиму на пиво. Положил соли, потом доску и груз».
З брудної комори радіоактивна риба потрапляла на базари містечок,
прилеглих до Чорнобильської зони. Ступінь шкідливості продукту наразі
з’ясовують експерти. Підприємливий чолов’яга запевняє: тараня чиста,
робив як для себе.
На
околиці села Старе, неподалік від риболовно-спортивної бази «Рудяки»,
на березі Дніпра ревів… артилерійський тягач, оснащений вже цивільною
грейдерною лопатою заввишки близько півтора метра(!). Цей монстр
зрізав, як ножем масло, величезні пласти прибережного піску і звалював
його прямо у воду. Піщані пагорби, заввишки в 2-3 метри, протягом
лічених годин набували форми плато, а хащі очерету, природного
нерестовища риби, опинялись під тоннами ґрунту – навалений пісок вже
дійшов до відкритої води. Такий наступ танками на Дніпро, мабуть
відбувався в останнє чи не при визволенні Києва від німецьких
загарбників – у листопаді далекого 1943 року, рівно 65 років тому. А
вже сюжет сучасного українського тріллера – війна проти самих себе,
самознищення, самоліквідація! Як гірко визнавати це…
За більш ніж два роки участі в рейдах я бачив різні порушення
природоохоронного законодавства. Від встановлених на нерестовищах
невеликих земснарядів – до здоровенних днопоглиблювальних машин біля
стратегічних об’єктів (у самісінькому центрі столиці!). Від намитих
острівців для однієї дачі – до цілих пустель, пристосованих для
будівництва котеджного містечка. Замивалися заплави річок, знищувалася
прибережна смуга зі всіма зеленими насадженнями, де раніше відпочивали
тисячі людей: з вудкою біля річки, з піснями біля багаття, під зоряним
літнім небом. Де це все? У минулому, до якого вороття вже не буде…
Усюди був один принцип: в одному місці намити з дна
річки пісок та засипати ним іншу сторону берега, таким чином,
збільшуючи територію для забудови, тобто – її вартість. Або просто
намити гору піску, яку помалу розпродавати. Чи провести «реконструкцію»
берега для власних потреб: причал для яхти, бетонна вимостка навколо
газону, власний пляж врешті решт. Кого сьогодні здивуєш триметровими
огорожами приватних володінь, які спускаються прямо в дніпровську воду?
У Києві буде відбуватись зариблення аборигенними видами риб
2
грудня, вперше за 28 років, у Києві буде відбуватись зариблення
аборигенними видами риб. Зариблення буде відбуватись поблизу с.
Троєщина (м. Київ, Деснянський р-н), на річці Десенка, яка впадає в
Дніпро. Зариблення аборигенними видами риб (річкова щука та сріблястий
карась) буде проводитись за кошти Київської обласної громадської
організації «Громадська Інспекція Рибоохорони».
Зариблення аборигенними видами риб (річкова щука та сріблястий
карась) буде проводитись за кошти Київської обласної громадської
організації «Громадська Інспекція Рибоохорони», під наглядом іхтіологів
та інспекторів Держрибоохорони у м.Києві та Київській області. Початок
зариблення о 13-00.
На цій події будуть присутні представники органів виконавчої влади,
зокрема голова Київської обласної державної адміністрації Віктор
Вакараш, керівництво Київдержрибоохорони. Крім того, засвідчити факт
зариблення аборигенними видами риб, запрошуються представники
громадських риболовних організацій та співтовариств, журналісти засобів
масової інформації Києва та України. Після усіх технологічних процедур
зариблення, для присутніх буде проведено брифінг.
На
базарах Київщини продавали радіоактивну тараню. Її виготовляв 52-річний
мешканець області. Рибу ловив у річці Прип’яті – за 10 кілометрів від
Чорнобиля. Там її і солив.
На
околиці села Старе, неподалік від риболовно-спортивної бази «Рудяки»,
на березі Дніпра ревів… артилерійський тягач, оснащений вже цивільною
грейдерною лопатою заввишки близько півтора метра(!). Цей монстр
зрізав, як ножем масло, величезні пласти прибережного піску і звалював
його прямо у воду. Піщані пагорби, заввишки в 2-3 метри, протягом
лічених годин набували форми плато, а хащі очерету, природного
нерестовища риби, опинялись під тоннами ґрунту – навалений пісок вже
дійшов до відкритої води. Такий наступ танками на Дніпро, мабуть
відбувався в останнє чи не при визволенні Києва від німецьких
загарбників – у листопаді далекого 1943 року, рівно 65 років тому. А
вже сюжет сучасного українського тріллера – війна проти самих себе,
самознищення, самоліквідація! Як гірко визнавати це…
2
грудня, вперше за 28 років, у Києві буде відбуватись зариблення
аборигенними видами риб. Зариблення буде відбуватись поблизу с.
Троєщина (м. Київ, Деснянський р-н), на річці Десенка, яка впадає в
Дніпро. Зариблення аборигенними видами риб (річкова щука та сріблястий
карась) буде проводитись за кошти Київської обласної громадської
організації «Громадська Інспекція Рибоохорони». 
