В Україні є 122,5 тис. га ставків, 86,5 тис. га озер. Так пише офіційна статистика. І бреше. Адже наведеним даним більше 10 років. Бо зараз і ставки не ті, і риба не та... За десять минулих років “багато води збігло”. З’явилося багато водного дзеркала, побудованого на закритих територіях “дач” теперішніх та колишніх “слуг народу” і просто “бізнесменів”, які приватизували не один гектар земель.

З’явилося багато загат на дрібних річках, що протікають по територіях підприємливих фермерів. Хоча такі водні дзеркала і ставом не назвеш... Тож на них не звертає уваги офіційна статистика навіть на районному рівні. Однак там риба росте не тільки для фермерської сім’ї, якщо господар не жалкує сил та коштів на її годівлю. А, погодьмося, поганий той фермер, який не має зернодробарку та кілька тонн необлікованого зерна. Сюди ж треба додати і копанки, які заповзятливі селяни або міські пенсіонери з літнім “режимом” проживання на селі повідкривали у низинах своїх городів, що межують з берегом над струмком. Або й просто джерелом, болотом. І в тих копанках вигрівають боки жирні коропи.

Останнє дає право сказати ще про одну брехню. Науковці стверджують: річне споживання риби і рибної продукції в Україні коливається в межах 12-15 кг на душу населення. А міжнародні медичні норми вказують: цей показник повинен складати 20 кг.

Та українське “річне споживання” науковці беруть “зі стелі”, оперуючи даними офіційної статистики, яка, знову ж таки, не відає про кількість вирощеної риби у фермерських ставочках та людських копанках. І потім, у селах досхочу рибу їдять навіть коти, якщо юний рибалка не проспить та сходить з вудочками на ставок...

Тож і не дивно, що навіть у серйозних наукових установах доходять думки, опираючись на статистику: прісноводу рибу в Україні вже виловили. ”Доходні думки” учені поспішають викласти громадськості через ЗМІ, буває, і з політичним підтекстом. Отак, наприклад, як це зробив доктор біологічних наук Сергій Межжерін, завідуючий відділом Інституту зоології НАНУ (цитую дослівно): «... очень серьезные и негативные изменения животных ресурсов Украины произошли за время государственной независимости, то есть за последние 15 лет. Именно в этот период выловы и, полностью вероятно, запасы рыбы в водах Украины в зависимости от водоемов уменьшились в 2-2,5 разы", - передає слова зоолога УКРІНФОРМ. Відверто – не зовсім “грамотні”. Також інформаційне агенство повідомляє і статистичні цифри, які надав пан Межжерін. Виявляється, якщо прислухатися до слів науковця, “у водоемах” запасів ляща залишилося 20%, судака – 10%, щуки – 2-3%, сома – 1-2 відсотка.

Отаке прочитаєш та й мимоволі запитаєш у доктора біологічних наук: “Пане Сергію, а у чому полягає різниця між “водоемом”, тобто, ставком чи озером, і рікою Дніпро? Бо ж названі ним види риб саме у Дніпрі і водяться... І, потім, якщо вже так мало залишилося у Дніпрі хижаків, чому ж не спостерігається різке зменшення іншої риби, скажемо, через хвороби? Недарма ж у народі кажуть: “на те і щука, аби карась не дрімав”...

Третя брехня йде з “надр” Державного комітету рибного господарства України. Тут кажуть: в Україні промислово освоєно тільки десять відсотків ставків. Решта – “дикі”. Але чому називається тільки цифра “10”? Швидше за все, вона зручна для відомства. Аби “вициганити” у держави додаткових грошей під освоєння решти водного дзеркала. Звичайно ж, тільки власними силами.

До відома. Держкомрибгосп має у підпорядкуванні більше 120 підприємств та організацій різних форм власності, які займаються розведенням та вирощуванням риби у внутрішніх водоймах. І які з року в рік не справляються з виконанням державного плану: забезпечити ставковою та річною рибою споживчий ринок.

А так, бачте, є “10” відсотків “промислово задіяних” ставків, які фізично не в силах виконувати поставлені перед відомством завдання. Тож, наче, й керівництво комітету не винне у провалах планів... Звідси народжується і четверта брехня: орендовані ставки – зло. На їх експлуатації тільки наживаються орендатори, надаючи право ловити рибу рибалкам-любителям за гроші.

Так що ж можна протиставити тотальній брехні довкола ставкової риби? Тільки дбайливе господарювання на взятих в оренду ставках. І якщо вони приносять задоволення любителям-рибалкам від спілкування природою, а орендатор доглядає водне дзеркало як належить і від цього має прибуток, - оті “10” хай залишаються на совісті державних мужів.

Оптимісти, правда, можуть сказати: необхідне негайне втручання уряду! Аби навести порядок. “Та так, воно, то так...” Але вже були державні спроби щодо наведення ладу в галузі. Та й зараз, здається, щось “на горі” пробують вирішувати. Затвердженням паперів та перекрученням або й замовчуванням і так брехливих статистичних даних.

Петро Осипенко, www.spil.ucoz.ua.